Право на слабкість

Вас коли-небудь переслідувала думка, що ви не маєте права зупинитися? Що потрібно триматися, навіть коли більше немає сил. Усміхатися, навіть якщо хочеться плакати. Допомагати іншим, навіть якщо самій/самому потрібна підтримка.

Багато людей живуть із переконанням, що бути сильною/им — це обов’язок. Проте такі переконання можуть виснажувати та змушують приховувати.

Ви можете не казати: «Я не дозволяю собі бути слабкою/им», але це проявляється у звичних моделях поведінки, які здаються нормальними: не розповідаєте про труднощі, відкладаєте відпочинок “на потім”, навіть коли дуже важко, продовжуєте робити вигляд, що все добре.

Сімейне виховання

Багато хто виріс із фразами:

“Не плач.”
“Терпи.”
“Ти ж сильна/ий.”

Навіть якщо дорослі хотіли підтримати, дитина засвоювала просте правило: сильних люблять більше, ніж тих, кому важко.

Згодом ця установка переноситься у доросле життя.

Соціальні очікування

Суспільство часто романтизує образ людини, яка все встигає.

Будує кар’єру, займається родиною, підтримує інших, доглядає за собою, ніколи не скаржиться та завжди знаходить сили рухатися далі.

Проте за цією картинкою майже не залишається місця для звичайної людської втоми.

Через це виникає думка:

“Якщо я не справляюся — значить, зі мною щось не так.”

Соціальні очікування щодо жінок підсилюють упередження : бути «зручною», «спокійною», «витривалою», не надто емоційною і не надто вимогливою. У такій реальності мовчання стає способом уникнути осуду, адже говорити відкрито – означає бути знеціненою.

На роботі

Робоче середовище часто винагороджує продуктивність, відповідальність і витривалість. Через це багатьом здається, що будь-який прояв втоми чи невпевненості може поставити під сумнів їхню професійність.

У результаті ви починаєте працювати на межі своїх можливостей, не дозволяючи собі зробити паузу.

Це може проявлятися так:

ви погоджуєтеся на додаткові завдання, хоча вже перевантажені;
не берете лікарняний, навіть коли почуваєтеся погано;
приховуєте втому, щоб не здатися “недостатньо сильною”;
постійно доводите власну компетентність, навіть якщо ніхто цього не вимагає.

З боку це може виглядати як відповідальність, але всередині накопичується виснаження, яке рано чи пізно дає про себе знати.

В особистих стосунках

У стосунках ви звикаєте бути тією/тим, хто підтримує інших, але не дозволяєте підтримати себе:

говорите “усе нормально”, коли це не так;
не просите про допомогу, навіть коли вона необхідна;
боїтеся показати сльози або розгубленість;
відкладають власні потреби, щоб не створювати “проблем”.

Поступово партнер/партнерка, друзі чи близькі можуть не здогадуватися, що за зовнішнім спокоєм приховується велика втома.

У повсякденному житті

Вам здається, що потрібно все контролювати. Встигати працювати, доглядати за домом, допомагати рідним, бути уважною/им до друзів і водночас знаходити сили для себе.

Якщо щось не виходить, виникає відчуття провини.

Це може виглядати так:

ви не дозволяєте собі просто нічого не робити;
відчуваєте провину за відпочинок;
вважаєте, що просити про допомогу не варто,бо ви можете впоратися самостійно.

Усе це поступово створює життя, у якому для вас самих майже не залишається місця.

Заборона на слабкість не виникає сама по собі. Найчастіше це трапляється через установки, які людина чує протягом життя.

Кожна людина має право втомлюватися, сумніватися, плакати та просити підтримки.

Відмовляючись від постійної потреби бути “незламною/им” – з’являється можливість жити без виснажливої боротьби із собою, краще чути власні потреби та будувати життя, у якому є місце не лише для досягнень, а й для турботи про себе.

Якщо Ви постраждали від домашнього насильства або гендерної дискримінації, звертайтеся за консультацією та допомогою на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:

📱116 123

☎ 0 800 500 335

Telegram: https://t.me/NHL116123_bot

Instagram: https://www.instagram.com/lastradaukraine?igsh=anhubWR2YzZvZWxj

Facebook: https://www.facebook.com/share/1DDns7NTvT/?mibextid=wwXIfr

Ця стаття стала можливою завдяки підтримці норвезького народу, наданій через Міністерство Закордонних Справ Норвегії (МЗС Норвегії) у рамках проєкту «Побудова гендерно інклюзивного відновлення разом з жіночим рухом України» (GEN-Відновлення). Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Ла Страда-Україна». Інформація, що представлена у цьому дописі не завжди відображає погляди МЗС Норвегії або Уряду Норвегії