Маленькі кроки, які варто помічати
Люди звикли оцінювати своє життя через великі досягнення. Отримати омріяну роботу, закінчити навчання, купити власне житло, створити сім’ю чи реалізувати важливий проєкт. Здається, що саме ці моменти визначають успіх і дають право сказати: «Я молодець».
Проте між такими подіями проходять місяці, а іноді й роки. Якщо чекати лише на великі перемоги, можна постійно відчувати, ніби нічого важливого не відбувається. Особливо це відчутно в часи війни, коли багато планів доводиться відкладати, а життя часто складається не так, як хотілося б.
Ви можете не помічати, але це вже досягнення: вчасно встати з ліжка після безсонної ночі через повітряну тривогу, відповісти на важливий дзвінок, завершити робоче завдання, піти на прогулянку чи приготувати вечерю, хоча сил на це все майже не було.
Відслідковувати власний прогрес важливо не лише для самооцінки, а й для психічного здоров’я. Коли ви помічаєте навіть невеликі успіхи, мозок отримує сигнал: «Я справляюся» і це зміцнює відчуття контролю, допомагає підтримувати мотивацію та поступово рухатися вперед.
Особливо важливо пам’ятати про це тоді, коли ви проходите непростий період. Після втрати, вимушеного переїзду, хронічного стресу чи емоційного виснаження навіть найменші дії можуть вимагати величезних внутрішніх ресурсів і якщо сьогодні вам вдалося зробити те, на що вчора не вистачало сил – цим вже варто пишатися.
Маленькі перемоги не завжди виглядають як щось дійсно вартісне. Часто ви можете знецінювати власні кроки, порівнюючи себе з іншими. Хтось уже відкрив бізнес, захистив диплом чи переїхав до іншої країни, а ви лише намагаєтеся налагодити режим дня, але це порівняння несправедливе. У кожної людини різний досвід, різні обставини. Те, що для когось здається простим, для іншого може бути справжньою перемогою.
Не менш важливо дозволяти собі озиратися назад. Люди звикли дивитися лише на те, скільки ще залишилося пройти, і майже не помічають, яку відстань уже подолали.
Згадайте себе кілька місяців тому. Можливо, тоді ви боялися зробити перший крок, а сьогодні вже вирішуєте зовсім інші завдання. Ці зміни не виникли раптово. Вони стали можливими завдяки багатьом маленьким рішенням, які ви приймали щодня.
Тому сьогодні варто запитати себе не лише: «Чого я ще не досягла чи досягнув?», а : «Що мені вже вдалося?». Можливо, відповідь на це запитання буде значно важливішою.
Якщо Ви постраждали від домашнього насильства або гендерної дискримінації, звертайтеся за консультацією та допомогою на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:
📱116 123
☎ 0 800 500 335
Ця стаття стала можливою завдяки підтримці норвезького народу, наданій через Міністерство Закордонних Справ Норвегії (МЗС Норвегії) у рамках проєкту «Побудова гендерно інклюзивного відновлення разом з жіночим рухом України» (GEN-Відновлення). Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Ла Страда-Україна». Інформація, що представлена у цьому дописі не завжди відображає погляди МЗС Норвегії або Уряду Норвегії
English