Більше ніж просто юридичний термін: Наскільки важлива належна юридична характеристика сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом?

Більше ніж просто юридичний термін: Наскільки важлива належна юридична характеристика сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом? [1]

Юридичний термін «сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом» (СНПК) увійшов в правову систему України відносно недавно. Так, наприклад, цей термін був використаний в Національному плані дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року, прийнятому в 2016 році. Після повномасштабного вторгнення РФ реагування на СНПК потребувало системного внесення змін в українське законодавство, включаючи прийняття нових законів, таких як закон про невідкладні проміжні репарації, та внесення змін до діючих нормативно-правових актів, зокрема тих, які визначають порядок надання допомоги постраждалим. Активізувалась і система національного правосуддя, від розроблення та прийняття нових практик і підходів, орієнтованих на постраждалих, до винесення судових вироків у провадженнях щодо СНПК.

Але наскільки важливим є юридичний вимір СНПК? І чи впливає юридична характеристика цього злочину на правову реальність, зокрема досвід постраждалих?

СНПК в Україні до 2014 року: відповідь міжнародної спільноти та системи національного правосуддя

Міжнародні організації реєстрували СНПК в Україні, починаючи з 2014 року. В звітах відзначалось, що сексуальне насильство переважно вчинялось в Україні в умовах незаконного позбавлення волі як метод катування. Найбільше зафіксованих випадків мали місце на тимчасово окупованих частинах Донецької та Луганської областей. Даючи попередню юридичну оцінку міжнародним злочинам, у звітах щодо попереднього вивчення ситуації в Україні протягом 2016-2020 років Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду констатував, що існує достатньо підстав вважати, що в контексті збройного конфлікту у східній Україні було, з-поміж іншого, вчинено воєнні злочини зґвалтування та сексуального насильства. Разом з тим, у відношенні окупованої території Криму злочини сексуального насильства у таких звітах не згадувались. І це незважаючи на неодноразові згадки в медіа про випадки сексуального насильства в процесі катування, які тоді не кваліфікували як сексуальне насильство.

Загалом увага міжнародної спільноти до СНПК в Україні в період до 2022 року була досить обмеженою. Зокрема ситуація з СНПК в Україні взагалі не була згадана у щорічних звітах Генерального Секретаря ООН щодо СНПК, які висвітлюють цю проблему в глобальному контексті.

Що стосується національного рівня, за юридичну оцінку міжнародних злочинів в першу чергу відповідальна національна система правосуддя. До 2022 року реагування на СНПК з боку судових та правоохоронних органів України було мінімальним. СНПК юридично не кваліфікували як міжнародний злочин. В чи не єдиному на той час провадженні, яке дійшло до стадії судового розгляду, а саме щодо спецпідрозділу поліції «Торнадо», сексуальне насильство тоді кваліфікували за чинною на той час ч. 2 ст. 153 Кримінального кодексу України як «насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом». Невелика кількість відкритих проваджень щодо актів сексуального насильства, вчинених російською стороною чи з боку представників так званих «органів влади» ЛНР та ДНР, так і не дійшли до стадії судового розгляду. Ймовірно через відсутність доступу слідчих органів до тимчасово окупованих територій, а також менш поширену практику заочних кримінальних проваджень у той час. Крім того, значна суспільна стигматизація і недостатня обізнаність з формами та проявами СНПК, як правоохоронних органів, так і самих постраждалих, сприяла тому, що потерпілі не заявляли про злочин. Знову ж таки, як юридична категорія в українському правовому полі поняття СНПК було практично відсутнє.

СНПК в Україні після 2022 року: нова правова реальність, міжнародне та національне реагування

Ситуація кардинально змінилась після 2022 року. Через масштабність та більшу видимість випадків СНПК на ці злочини вже не можна було закривати очі, і належна юридична оцінка стала необхідністю. Так, Європейський Союз та Рада Європи у прийнятих резлюціях характеризували сексуальне насильство з боку російських військових як «зброю війни», чи «тактику ведення війни». Про це зазначалось і в рішеннях Європейського суду з прав людини. Хоча з точки зору міжнародного права така характеристика не відносить СНПК до вже існуючих юридичних категорій, таких як міжнародні злочини, порушення міжнародного гуманітарного права чи порушенея прав людини, це є важливим сигналом для міжнародної спільноти, який говорить про серйозність вчинюваних діянь. Тож, як результат, у всіх звітах Генерального Секретаря ООН щодо СНПК після 2022 року вже є окремий розділ по Україні.

Що стосується правосуддя на міжнародному рівні, ситуація щодо України перебуває на стадії розслідування в Міжнародному кримінальному суді, але поки що невідомо, чи будуть у справи, які розглядатиме Суд, включені обвинувачення щодо СНПК. З іншого боку, ЄСПЛ вже надав юридичну оцінку випадкам СНПК в рішенні Україна та Нідерланди проти Росії, визнавши їх порушенням статті 3 (катування та нелюдське поводження) Європейської конвенції з прав людини. Також сексуальне насильство є однією з категорій Реєстру збитків для України, що був створений під егідою Ради Європи.

На національному рівні за останні чотири з половиною роки також відбулось багато змін. Україна ратифікувала Римський Статут Міжнародного кримінального суду, внесла зміни до Кримінального кодексу, включивши категорію злочинів проти людяності, що тепер охоплює і перелік різних форм сексуального насильства. Перше законодавче визначення СНПК було закріплене в законі про правовий та соціальний захист постраждалих від СНПК та невідкладні проміжні репарації. Цим же законом було встановлено порядок визнання особи постраждалою від СНПК та порядок отримання проміжних репарацій.

Разом з тим, для належної юридичної кваліфікації СНПК при здійсненні правосуддя все ще необхідні законодавчі зміни. Головним чином через те, що стаття 438 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються більшість випадків СНПК після 2022 року, носить відсилочний характер і є занадто загальною. Тобто наразі СНПК в обвинувальних актах та судових рішеннях визначається знідно з категоріями міжнародного гуманітарного права, як це сформульовано, зокрема, в Женевських конвенціях та Додаткових протоколах, а не згідно зі стандартами міжнародного кримінального права, як вони, зокрема, визначені в Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Саме останні стандарти на сьогодні є пріоритетними при здійсненні правосуддя, включаючи як міжнародне, так і національне правосуддя.

Окрім законодавчих змін, відбулись зміни і в практиці розслідування злочинів СНПК в Україні. Зокрема, було запроваджено орієнтовані на постраждалих підходи, прийнято стратегічні плани, пам’ятки щодо розслідування різних форм СНПК тощо. Налагоджена координація надання допомоги постраждалим від СНПК через Координаційний центр підтримки потерпілих та свідків в структурі Офісу Генерального прокурора. Наразі є необхідність в законодавчому закріпленні відповідних стандартів, зокрема в Кримінальному процесуальному кодексі, аби забезпечити їх однакове розуміння та уніфіковане застосування в роботі усіх органів правосуддя.

Що це змінює для постраждалих та чи має належна юридична характеристика значення?

За абстрактними юридичними категоріями пролягає здатність впливати на реальне життя, зокрема, через скерування політики держави в сфері СНПК, прийняття рішень на різних рівнях, ідентифікації постраждалих та їх потреб, отримання необхідних послуг тощо. Відсутність визначеності та належної юридичної категоризації СНПК спричинює стигматизацію та засилля стереотипів щодо СНПК та постраждалих від СНПК.

Своїми перспективами та баченнями проблем, які виникають в постраждалих від СНПК в реальному житті при взаємодії з системою правосуддя, поділились представники громадських організацій, які представляють та надають підтримку постраждалим[2]. Деякі з озвучених проблем мають прямий чи опосередкований зв’язок з юридичною характеристикою СНПК. Так, наприклад, було відмічено наступне:

Уповноважені суб’єкти все ще недостатньо ідентифікують постраждалих від СНПК, а самі постраждалі в більшості випадків вирішують не повідомляти про злочин, переважно через стигматизацію.
Часто присутнє порівняння з боку правоохоронних органів та надавачів послуг з перспективи «хто більше постраждав», що свідчить про недостатнє розуміння природи та наслідків СНПК, а також засилля стереотипів.
Плутанина в термінології і недостатнє розуміння місця СНПК серед інших видів насильства, зокрема співвідношення з катуванням та гендерно-зумовленим насильством, створює бар’єри в отриманні підтримки постраждалими.

Отже, належна юридична категоризація СНПК все ж таки має значення. Так, на міжнародному рівні ідеться про розуміння серйозності цього злочину та реагування через застосування нявних міжнародних механізмів. На національному рівні це забезпечує уніфіковане розуміння цього феномену з боку судів, правоохоронних органів та служб підтримки, а також зменшення стереотипів та стигматизації постраждалих від СНПК. Ну і нарешті для самих постраждалих належна юридична категоризація означає кращу ідентифікацію та самоідентифікацію, безбар’єрний доступ до правосуддя та можливість отримання підтримки, якої вони потребують.

Матеріал підготовлено в рамках реалізації ГО «Ла Страда-Україна» проєкту «Протидіючи стигмі та стереотипам: Доступ до правосуддя постраждалих від СНПК в Україні», за фінансової підтримки Synergy of Justice в межах програми «Стигма в системі правосуддя».

________________________________________________________________________________________________________________________

[1] Даний матеріал був представлений на засіданні Дослідницької групи з сексуального та репродуктивного насильства в конфліктних та постконфліктних контекстах, яке проходило 20 серпня 2026 року в межах конференції Асоціації міжнародного права (International Law Association) у Відні.

[2] Дані зібрані під час проведення ГО «Ла Страда-Україна» двох фокус-груп в листопіді 2025 року в рамках реалізації проєкту «Протидіючи стигмі та стереотипам: Доступ до правосуддя постраждалих від СНПК в Україні», за фінансової підтримки Synergy for Justice