Війна є надзвичайно травмуючою подією. І нам, дорослим, складно лишатися психологічно стійкими в умовах небезпеки, жахливих новин та «емоційних гойдалок». А дітям і підліткам набагато важче: їхня психіка ще не сформувала захисні механізми, як у дорослої людини, і вплив війни переживається болючіше.
Повномасштабна війна, яка наразі триває в Україні, не викреслила з нашого життя домашнє насильство. Які особливості протидії цьому явищу та як захистити постраждалих від нього в надзвичайних умовах?
Юридична допомога людям, постраждалим від сексуального насильства, в умовах війни ускладнена багатьма обставинами. На територіях, де ведуться активні бойові дії чи які тимчасово окуповані російськими військовими, важко чи навіть неможливо отримати не тільки правову, а й медичну та психологічну допомогу.
З випадками сексуального насильства російських окупантів над цивільними українками та українцями ми працюємо з 2014 року, коли почалася війна на сході України. З початком повномасштабного вторгнення росії можна стверджувати, що сексуальне насильство над мирним населенням використовується як стратегія та зброя в війні. Зафіксовані випадки, коли сексуальне насильство солдатів над цивільним населенням вчинялося в присутності їхніх керівників, а це є ознакою того, що солдати або мають пряму вказівку командирів, або їм не забороняють вчиняти цей злочин.
Важливо: до сексуальних злочинів у мирний та воєнний час застосовуються різні стандарти. Так, в умовах бойових дій та окупації стандарт сексуальної згоди не є чинним (зокрема, згідно із сучасними стандартами міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права) – примус передбачається за замовчуванням, оскільки йдеться про озброєних солдатів, проти яких цивільне населення є практично беззахисним.
Стаття 438 Кримінального кодексу України передбачає, що зґвалтування як воєнний злочин карається позбавленням волі на строк від 8 до 12 років, якщо зґвалтування поєднане з умисним вбивством – позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.
Склади воєнних злочинів передбачаються й міжнародними актами – у Женевських конвенціях та Римському статуті Міжнародного кримінального суду. При призначенні покарання міжнародні суди враховують різні обтяжуючі фактори, наприклад, настання вагітності чи спричинення важких фізичних та психологічних наслідків потерпілим.
За вчинення воєнних злочинів немає строку давності притягнення до відповідальності. Це важливо з огляду на те, що не всі постраждалі готові одразу після сексуального насильства заявити про нього офіційно.
Щодо зафіксованої кількості випадків сексуального насильства, Офіс Генерального прокурора повідомляв про відкриття низки кримінальних проваджень за фактами зґвалтувань у Донецькій, Київській, Харківській та Херсонській областях. Проте ми розуміємо, що їх у рази більше, адже багато українських територій поки не звільнені від окупантів, і постраждалі фізично не можуть заявити про злочини.
Варто додати, що під час війни більше, ніж у мирний час, поширені й інші прояви сексуального насильства. Наприклад, сексуальні домагання щодо жінок з боку цивільних громадян під час перебування в бомбосховищах. Такі випадки часто замовчуються жінками як «несерйозні». Водночас за Стамбульською конвенцією сексуальне домагання є видом гендерно зумовленого насильства. Проте в Україні Стамбульська конвенція, на жаль, досі не ратифікована – попри заклики правозахисників. Зараз це як ніколи на часі, адже дозволить підвищити стандарти надання допомоги постраждалим від сексуального насильста як у воєнний, так і в мирний час.
Як діяти постраждалій особі, якщо сталося сексуальне насильство?
Насамперед необхідно подбати про фізичну безпеку та за можливості туди, де нижчий ризик знову постраждати від сексуального насильства.
За можливості потрібно звернутися в місцеві правоохоронні органи (в поліцію або прокуратуру) та до юриста. Після оформлення заяви та відкриття кримінального провадження правоохоронні органи мають видати направлення на проведення судово-медичної експертизи.
За будь-якої нагоди важливо звернутися в медичний заклад. Насамперед для отримання медичної допомоги, препаратів для запобігання небажаній вагітності та венеричним хворобам. А також для документування випадку, із видачею медичного висновку за результатами обстеження.
Варто знати: Наказом МОЗ України № 278 від 01.02.2019 затверджено Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги. Він актуальний і щодо осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з війною. За результатами обстеження лікар має видати довідку за формою, визначеною у Порядку. Згодом ця довідка може бути подана до правоохоронних органів або суду як доказ злочину.
Якщо є можливість і особа вирішила звернутися в правоохоронні органи та медичний заклад – не варто приймати душ та ванну, щоб не змити з тіла сліди ДНК кривдника.
У багатьох країнах, зокрема в Америці, медичний персонал використовує так звані rape kits – спеціальні набори для збору та зберігання речових доказів сексуального насильства (зокрема, зразків ДНК). Ці набори зберігаються в лікарні, і згодом постраждала особа може вирішити, чи передавати їх у правоохоронні органи. В Україні ця корисна практика наразі, на жаль, не застосовується. Так само не врегульована процедура її використання.
У зонах ведення бойових дій та на окупованих територіях доступ до медичних закладів та правоохоронних органів обмежений або взагалі відсутній. У такому випадку за можливості можна подбати про збереження доказів сексуального насильства самотужки.
Але тільки якщо це не наражає на ще більшу небезпеку! Зокрема, якщо кривдник є озброєним солдатом і лишається на місці події, має доступ до особистих речей, гаджетів постраждалої особи – збір доказів не є пріоритетом, головне – виживання.
В інших випадках, для збору доказів варто:
Цю інформацію небезпечно зберігати в записнику чи в телефоні, якщо постраждала особа перебуває в зоні бойових дій чи окупації. За можливості її варто одразу надіслати в Офіс Генерального прокурора (а згодом видалити зі свого телефона):
за телефоном 0 800 507 001
за телефоном 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal)
через сайт https://www.warcrimes.gov.ua/
через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot
електронною поштою conflict2022.ua@gmail.com
Де отримати психологічну та правову допомогу в разі сексуального насильства?
0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного)
Електронна пошта hotline@la-strada.org.ua
Telegram NHL116123
Messenger lastradaukraine
Skype lastrada-ukraine
Національна гаряча лінія для дітей та молоді
0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)
Telegram CHL116111
Instagram childhotline_ua
Facebook childhotline.ukraine
Нацполіція
102
Офіс Генерального прокурора:
за телефоном 0 800 507 001
за телефоном 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal)
через сайт https://www.warcrimes.gov.ua/
через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot
електронною поштою conflict2022.ua@gmail.com
Урядова гаряча лінія
15 47
Контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги
за телефоном 0 800 213 103
на сайті https://www.legalaid.gov.ua/
У разі виїзду за кордон – посольства України в країнах присутності та місцеві правоохоронні органи.
Як відбуватиметься притягнення до відповідальності окупантів?
Низка кримінальних проваджень щодо сексуальних злочинів окупантів, за інформацією Офісу Генерального прокурора України, вже відкрито. Масово та систематично розслідування та суди над воєнними злочинцями розпочинаються зазвичай після завершення гострої фази війни. Поширеною практикою є створення спеціальних гібридних судів з представленням національних та міжнародних суддів, які виносять вироки за скоєння воєнних злочинів.
Питання про те, де саме відбуватимуть строки ув’язнення злочинці, наразі відкрите й залежить від багатьох факторів. Наприклад, чи відбуватимуть покарання російські солдати, винні у воєнних злочинах проти українців, у місцевих тюрмах, чи видаватиме їх росія, – залежить зокрема й від того, чи зміниться там політично-правовий режим. Чи видаватимуть таких осіб Україні треті держави – залежить від договорів про екстрадицію.
Психологічна функція правосуддя
За міжнародними стандартами (стандартами ЄС та відповідно до Стамбульської конвенції) особа, що постраждала від сексуального насильства, має опитуватися один раз. Адже повторне опитування на різних етапах розслідування та судового процесу призводить до повторної травматизації. І наразі Офіс Генерального прокурора України також намагається впроваджувати такий підхід (раніше правоохоронні органи в Україні його не дотримувалися).
Варто визнати, що притягнення до відповідальності кривдника, коли йдеться про сексуальне насильство як воєнний злочин, – є складним та тривалим процесом. Чи завжди варто розпочинати цей шлях, адже людина і так пройшла через надзвичайно травмуючий досвід? Не можна відповісти однозначно. В пріоритеті безпека людини, фізична та психологічна. Водночас дослідження свідчать: найвищий рівень емоційної стійкості та відновлення показують ті постраждалі особи, які займають проактивну позицію, зокрема в прагненні притягнути кривдника до відповідальності. Правосуддя має й психологічну функцію: допомагає в стабілізації стану людини.
Текст підготувала: Катерина Маєвська
Сексуальне насильство є болючою темою й у мирний час, проте під час війни проблема загострюється. З кожною звісткою про звільнені території, на жаль, стає відомо про нові випадки сексуального насильства російських окупантів над українками та українцями.
Профіль програми “Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти”
Раді повідомити, що у Вас є чудова можливість долучитися до співпраці з нами в напрямку посилення наукового забезпечення гендерної політики.
English