Втома від співчуття

Втома від співчуття

Відкриваєте новини зранку. Бачите чергову історію про втрату, обстріл, зникнення людини чи чиєсь прохання про допомогу. 

Спочатку хочеться підтримати, поширити, допомогти, написати кілька слів, але  з часом може з’явитися інше відчуття: ви вже не можете так само реагувати на нові історії. Немає сил співпереживати. Хочеться просто закрити стрічку.

Це не означає, що вам стало байдуже.

Іноді це означає, що ви втомилися.

Коли співчуття теж виснажує

Ви можете відчувати сильні емоції не лише через те, що відбувається безпосередньо з вами. Постійний контакт із чужим болем теж потребує внутрішніх ресурсів.

Особливо в умовах тривалого стресу, коли важкі новини не є окремою подією, а стають частиною повсякденності.

Ви можете читати історії інших людей,  думати про те, що могли б зробити для них. Якщо таких історій багато і вони надходять щодня, психіка може поступово перевантажуватися.

Тоді з’являються:

  • емоційне виснаження;

  • дратівливість або апатія;

  • відчуття безсилля;

  • складність зосередитися на власному житті;

  • бажання уникати новин і розмов про важкі теми;

  • відчуття, що «я більше нічого не можу відчувати».

Останнє може лякати найбільше, адже виникає думка: «Якщо я не реагую так, як раніше, можливо, мені стало байдуже?»

Втома від співчуття — не відсутність емпатії

Здатність співпереживати не є безмежною. Людина не може постійно перебувати в контакті з чужим болем і при цьому залишатися абсолютно незмінною.

Іноді відсторонення від важкого контенту – це не байдужість, а спосіб психіки зменшити навантаження.

Не потрібно читати всі історії, щоб залишатися небайдужою людиною.

Інформаційні межі — це теж турбота про себе

Можна визначити час, коли ви перевіряєте інформацію, замість того щоб робити це кожні кілька хвилин.

Можна не відкривати відео або допис, якщо зараз немає ресурсу це побачити.

Можна сказати близьким: «Я зараз не готова/ий це обговорювати».

Це не означає ігнорувати реальність. Це означає обирати спосіб контакту з нею, який не руйнує вас.

«А раптом я пропущу щось важливе?»

Постійне оновлення стрічки часто створює ілюзію, що ви маєте бути в курсі всього. Ніби якщо відійдете від новин хоча б на кілька годин, то втратите контроль.

Проте кількість інформації, яку ви споживаєте, не дорівнює кількості контролю, який ви маєте.

Іноді безперервне читання новин лише збільшує тривогу, не даючи можливості щось змінити.

Тому можна запитати себе:

Чи дає мені ця інформація можливість щось зробити — чи лише змушує мене переживати?

Якщо ви можете допомогти, задонатити, поширити важливу інформацію або підтримати когось — зробіть це.

А потім дозвольте собі повернутися до власного життя.

Поїсти. Поспати. Погуляти. Поговорити з близькою людиною. Подивитися серіал. Почитати книжку. Посміятися.

Ці звичайні речі не стають менш важливими через те, що навколо відбувається багато болю.

Ви не можете бути ресурсом для всіх, якщо у вас не залишається ресурсу для себе

Іноді здається, що відпочинок – це щось, що можна дозволити собі після того, як зроблено все важливе.

Проте в умовах постійного стресу список «важливого» може ніколи не закінчитися.

Тому відновлення не обов’язково має бути винагородою за продуктивність.

Не потрібно чекати моменту, коли ви повністю виснажитеся, щоб дозволити собі паузу.

Можна співчувати іншим і водночас не читати ще одну важку історію.

Можна допомагати і не відповідати на всі запити.

Можна залишатися небайдужою людиною і час від часу обирати тишу.

Турбота про себе не зменшує вашої здатності співчувати іншим. Навпаки, можливість відновлюватися допомагає підтримувати інших тоді, коли це справді потрібно.

Якщо Ви постраждали від домашнього насильства або гендерної дискримінації, звертайтеся за консультацією та допомогою на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:

📱116 123

☎ 0 800 500 335

Telegram

Instagram

Facebook

Ця стаття стала можливою завдяки підтримці норвезького народу, наданій через Міністерство Закордонних Справ Норвегії (МЗС Норвегії) у рамках проєкту «Побудова гендерно інклюзивного відновлення разом з жіночим рухом України» (GEN-Відновлення). Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Ла Страда-Україна». Інформація, що представлена у цьому дописі не завжди відображає погляди МЗС Норвегії або Уряду Норвегії