Сексуальне насильство під час війни: як притягти кривдників до відповідальності

Насамперед необхідно подбати про фізичну безпеку та за можливості туди, де нижчий ризик знову постраждати від сексуального насильства. 

За можливості потрібно звернутися в місцеві правоохоронні органи (в поліцію або прокуратуру) та до юриста. Після оформлення заяви та відкриття кримінального провадження правоохоронні органи мають видати направлення на проведення судово-медичної експертизи.  

За будь-якої нагоди важливо звернутися в медичний заклад. Насамперед для отримання медичної допомоги, препаратів для запобігання небажаній вагітності та венеричним хворобам. А також для документування випадку, із видачею медичного висновку за результатами обстеження. 

Варто знати: Наказом МОЗ України № 278 від 01.02.2019 затверджено Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги. Він актуальний і щодо осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з війною. За результатами обстеження лікар має видати довідку за формою, визначеною у Порядку. Згодом ця довідка може бути подана до правоохоронних органів або суду як доказ злочину.

Якщо є можливість і особа вирішила звернутися в правоохоронні органи та медичний заклад – не варто приймати душ та ванну, щоб не змити з тіла сліди ДНК кривдника.

У багатьох країнах, зокрема в Америці, медичний персонал використовує так звані rape kits – спеціальні набори для збору та зберігання речових доказів сексуального насильства (зокрема, зразків ДНК). Ці набори зберігаються в лікарні, і згодом постраждала особа може вирішити, чи передавати їх у правоохоронні органи. В Україні ця корисна практика наразі, на жаль, не застосовується. Так само не врегульована процедура її використання.

У зонах ведення бойових дій та на окупованих територіях доступ до медичних закладів та правоохоронних органів обмежений або взагалі відсутній. У такому випадку за можливості можна подбати про збереження доказів сексуального насильства самотужки. 

Але тільки якщо це не наражає на ще більшу небезпеку! Зокрема, якщо кривдник є озброєним солдатом і лишається на місці події, має доступ до особистих речей, гаджетів постраждалої особи – збір доказів не є пріоритетом, головне – виживання. 

В інших випадках, для збору доказів варто: 

• Занотувати обставини, за яких відбулося сексуальне насильство. Через травму важливі деталі можуть забутися, що ускладнить процес притягнення кривдника до відповідальності. Зокрема, важливо записати: 

• • • всю відому інформацію про кривдників (кількість, імена, позивні, зовнішність, уніформа, зброя, транспортні засоби, зміст розмов між собою та з керівництвом тощо)
    • дату та час вчинення злочину
    • місце вчинення злочину (адреса чи позначка на карті)
    • інші відомі випадки в регіоні

• Зберегти одяг, який був на людині під час вчинення сексуального насильства. На речах можуть зберегтися сліди ДНК кривдника.
• Зробити фото- та відеофіксацію ушкоджень на тілі.
• Записати дані та контакти можливих свідків.

Цю інформацію небезпечно зберігати в записнику чи в телефоні, якщо постраждала особа перебуває в зоні бойових дій чи окупації. За можливості її варто одразу надіслати в Офіс Генерального прокурора (а згодом видалити зі свого телефона):