#SafeAnywhereILive #SAIL
#ВсюдиВБезпеці
Запобігання та протидія домашньому та ґендерно зумовленому насильству щодо українок за кордоном
Проблема домашнього та ґендерно зумовленого насильства не має кордонів. Кожного року мільйони українців та українок виїжджають за кордон з метою працевлаштування, навчання та одруження. На жаль, при цьому механізми захисту від домашнього насильства, доступні на території України, стають недоступними для більшості громадян, як тільки вони її покидають.
Однак змінюючи місце проживання, громадяни України не перестають бути громадянами нашої держави – між ними та державою продовжують існувати взаємні права та обов’язки. Особливого значення такий зв’язок набуває в ситуаціях, коли життю та здоров’ю громадян України загрожує небезпека. Загрози можуть бути абсолютно різними, від стихійних лих до насильства з боку приватних осіб. І якщо масштабні проблеми зазвичай не залишаються без уваги, домашнє насильство сприймається як незначна проблема, міжособистісна справа, яка не потребує спеціального реагування, тим паче, якщо відбувається поза територією України.
Показовою в даному контексті є історія Олександри.
Близько двадцяти років тому успішна студентка медичного , Олександра, вийшла заміж за свого однокурсника-мусульманина і згодом вони вирушили на батьківщину чоловіка в одну з близькосхідних країн. Там у них народилось дві доньки. Старшу доньку вони відправили до України, проживати з дідусем та бабусею, оскільки в цей час Олександра та чоловік проходили інтернатуру в місцевій лікарні та не могли приділити достатньо часу доньці. Коли Олександра була вагітна другою донькою, ставлення її чоловіка суттєво змінилося. Він почав бити дружину, забороняв їй народжувати в лікарні та погрожував вбити, коли Олександра починала з ним сперечатись. Коли народилась дитина, чоловік закрив їх у підвалі, забравши в Олександри всі документи, щоб унеможливити втечу. Кривдник стверджував, що будучи християнкою, Олександра не зможе належно виховувати їхніх дітей.
Одного разу їй вдалося втекти разом з донькою, деякий час вони перебували в притулку. Однак без дозволу чоловіка Олександра не могла виїхати з країни з донькою. Тож не бажаючи залишати дитину одну з кривдником, Олександра вимушена була повернутись до нього.
У цей час її чоловік вирішив отримати опіку над обома дітьми. Справа мала розглядатись в шаріатському суді, незважаючи на те, що Олександра була християнкою. Олександра дізналась про розгляд справи лише за два дні до засідання. Оскільки жінка не володіла арабською мовою, не знала місцевих законів і не могла підготуватись до засідання в такий короткий термін, єдиною надією не втратити опіки над власними дітьми було звернення до українського посольства. Однак незважаючи на вразливе становище, в якому опинилась жінка, посольство не надало Олександрі ні адвоката для її представництва в суді, ні навіть перекладача, стверджуючи, що це її особисті стосунки з чоловіком. В результаті жінка не змогла відстояти свої права. За рішенням шаріатського суду, який зовсім залишив поза увагою факт домашнього насильства, право опіки над молодшою донькою було закріплено за матір’ю, а опіку над старшою донькою було надано батькові. Олександру зобов’язали повернути дитину з України. Повернення старшої доньки батькові означало наразити і її на небезпеку насильства, від якого вже багато років страждала сама Олександра та її молодша донька. Виїхати з країни з молодшою донькою Олександра все ще не могла, оскільки батько не давав дозвіл на її виїзд. Тому жінка вирішила залишитись, незважаючи на загрозу арешту за невиконання рішення суду. Коли термін для виконання рішення сплив, чоловік видав Олександру поліції і жінка була заарештована. За такого ускладнення ситуації посольство України все ж таки допомогло Олександрі зі звільненням з-під арешту, причому жінці довелося написати розписку із зобов’язанням виконати рішення суду. Коли вона повернулась до чоловіка, він жорстоко її побив в присутності доньки, а потім забрав доньку та зник. Олександра знову звернулась до посольства України, де їй порекомендували йти до притулку. В той час, коли жінка перебувала у притулку, чоловік не давав їй бачитись із донькою. За декілька днів, під тиском адміністрації притулку та посольства, не маючи жодної іншої альтернативи, Олександра змушена була повернутися в Україну без доньки.
З того часу минуло понад десять років. Однак історія Олександри та її доньок, як і її боротьба за справедливість на цьому не завершились. Продовження історії Олександри чекайте в наших наступних публікаціях.
Схожі ситуації трапляються з багатьма нашими співвітчизниками, і постраждалими в них в переважній більшості стають жінки. Так, наприклад, протягом 2013-2019 років Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації отримала 386 звернень з питань домашнього та ґендерно зумовленого насильства щодо громадян України за кордоном. Хоча 19 з цих 386 дзвінків надійшло від чоловіків, всі звернення стосувались виключно ситуацій, де постраждалими були жінки. На противагу поширеному стереотипу, що від домашнього насильства страждають переважно жінки в мусульманських країнах, найбільше дзвінків на гарячу лінію надійшло з таких країн як Німеччина, Італія Іспанія, Швейцарія, Росія, Азербайджан, Туреччина, Сполучене Королівство, Польща, Угорщина, Молдова, Південна Корея, Білорусь та Еквадор. Лише окремі ситуації мали місце на території таких традиційних мусульманських країн як Пакистан, Іран чи Ірак. Також той факт, що постраждалим довелося звертатись на гарячу лінію свідчить про те, що вони не змогли вирішити проблему в країні перебування, зокрема звернувшись до дипломатичної установи України за кордоном.
Усвідомлюючи необхідність вжиття активних дій задля вирішення даної проблеми, хочемо повідомити, що ГО «Ла Страда-Україна” запускає новий проект “Всюди в безпеці: запобігання та протидія домашньому та ґендерно зумовленому насильству щодо українок за кордоном”. Проект спрямований на те, щоб подібні ситуації з нашими співвітчизницями могли бути попереджені, а держава взяла на себе відповідальність за запобігання та протидію домашньому та ґендерно-зумовленому насильству, від якого страждають громадяни України не тільки на території нашої держави, але і поза нею.
Якщо ви також постраждали від домашнього чи ґендерно зумовленого насильства, перебуваючи за кордоном, закликаємо ділитись своїми історіями на нашій сторінці в фейсбук @lastradaukraine
Усі історії та досвід, яким ви поділитесь, будуть враховані при підготовці рекомендацій органам влади щодо вдосконалення реагування на випадки домашнього насильства та кращого захисту громадян України, що перебувають за кордоном.
#ВсюдиВБезпеці #SAIL #SafeAnywhereILive #LaStradaUkraine #ЛаСтрада #ЛаСтрадаУкраїна #НГЛ
English