Чому нормалізація перших спалахів агресії блокує вихід із токсичних стосунків
«Він/вона просто втомився/лася».
«У нього/неї зараз складний період».
«Він/вона не хотів/ла мене образити».
«Ну, всі іноді можуть зірватися».
Так можуть пояснювати перші прояви агресії у стосунках. Особливо якщо до цього партнер/ка поводився/лася турботливо/ю, підтримував/ла, був/була уважним/ою і не давав очевидних причин сумніватися у його/її ставленні.
Проте проблема в тому, що агресія рідко починається з того, що людина одразу чинить насильство. Часто спочатку це те, що легко списати на втому, характер або поганий день: різкий тон, крик, образливий коментар, удар по столу, демонстративне ламання речей, погрози, ревнощі чи спроби контролювати спілкування.
І якщо щоразу знаходити цьому виправдання, межа допустимого поступово зміщується.
«Це більше не повториться»
Партнер/ка накричав – але потім вибачився/вибачилася.
Грубо відповів/ла – але пояснив, що був дуже втомлений.
Вдарив/ла кулаком по стіні – але запевнив, що ніколи не підніме руку на вас.
Після цього стосунки можуть знову стати теплими і спокійними. Саме тому буває складно сприйняти подію як серйозний сигнал.
Вибачення не скасовує того, що сталося. Так само як стрес, алкоголь, ревнощі чи проблеми на роботі не роблять агресію нормальною.
Людина може злитися, засмучуватися або переживати сильні емоції, але відповідальність за те, як вона поводиться з іншими, залишається на ній.
Важливо розрізняти емоційність і агресивну поведінку.
Бути розчарованими — нормально. Потребувати часу, щоб заспокоїтися після конфлікту, — теж нормально.
Однак крик, приниження, погрози, залякування з фразами «він/вона не контролює себе, коли злиться» – не має ставати виправданням.
Тому що якщо агресивна поведінка щоразу залишається без наслідків, у стосунках може закріплюватися думка: так поводитися допустимо.
«Але ж він/вона може бути дуже хорошим/ою»
Партнер/ка може бути уважним/ою, турботливим/ою, смішним/ою,підтримувати вас у складні моменти і водночас поводитися агресивно під час конфліктів.
Коли агресія повторюється, людина може поступово втрачати відчуття власних меж.
Вона/він вже не питає себе: «Чи нормально зі мною поводяться?», а думає: «Що я можу зробити, щоб він/вона більше так не реагував?»
З’являється самообвинувачення: «Може, я справді сказала/в щось не те?»
З’являється страх: «Якщо я зараз піду, буде ще гірше».
Можуть бути фінансова залежність, спільне житло, діти, ізоляція від близьких, погрози або переконання, що ніхто інший не підтримає.
Тому питання «чому вона/він просто не пішла?» ігнорує складність ситуації, у якій опинилася людина.
Перший спалах агресії — це привід не ігнорувати власні відчуття та звернути увагу на поведінку партнера/ки
Безпечні стосунки не означають, що в них ніколи не буває конфліктів, але конфлікт не дорівнює страх, приниження чи залякування.
Якщо ви помічаєте агресію у своїх стосунках або не знаєте, як діяти далі, можна звернутися по підтримку.
Пам’ятайте: відповідальність за агресивну поведінку лежить на тій людині, яка її проявляє.
Якщо Ви постраждали від домашнього насильства або гендерної дискримінації, звертайтеся за консультацією та допомогою на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:
📱116 123
☎ 0 800 500 335
Ця стаття стала можливою завдяки підтримці норвезького народу, наданій через Міністерство Закордонних Справ Норвегії (МЗС Норвегії) у рамках проєкту «Побудова гендерно інклюзивного відновлення разом з жіночим рухом України» (GEN-Відновлення). Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Ла Страда-Україна». Інформація, що представлена у цьому дописі не завжди відображає погляди МЗС Норвегії або Уряду Норвегії
English