Чому одні люди надихають, а інші – знецінюють?
Напевно, кожен хоча б раз помічав різницю між людьми, після спілкування з якими хочеться діяти, розвиватися та вірити у власні сили, і тими, після розмови з якими з’являються сумніви, провина або бажання виправдовуватися. Різниця не завжди полягає у словах. Часто – у тому, яке ставлення людина демонструє до ваших почуттів, успіхів і цінності.
Підтримка надихає, тому що створює відчуття безпеки. Коли людина щиро радіє вашим досягненням, визнає ваші зусилля або конструктивно вказує на помилки без приниження, це допомагає розвиватися. Ви не відчуваєте потреби доводити свою цінність, адже вона не ставиться під сумнів.
Знецінення працює інакше. Воно проявляється через постійні порівняння, сарказм або критику, яка стосується не вчинків, а самої людини. У результаті навіть власні успіхи починають здаватися недостатніми.
Чому люди знецінюють інших?
Для людини, яка знецінює дії інших – це “тимчасова допомога”, щоб впоратися з власними страхами, соромом, заздрістю, невпевненістю чи відчуттям власної недостатності.
Якщо чужі досягнення викликають внутрішню тривогу, найпростішим способом зменшити цей дискомфорт стає їх применшення. У такому випадку самооцінка підтримується не завдяки власному розвитку, а через знецінення інших людей.
Саме така поведінка часто говорить про невпевненість, яку людина приховує навіть від себе.
Як проявляється знецінення?
Знецінення не завжди виглядає як відверта образа. Воно може проявлятися по-різному:
людина не може щиро порадіти вашим успіхам і одразу шукає недоліки;
постійно порівнює вас з іншими;
висміює ваші цілі, мрії або почуття;
використовує сарказм під виглядом жарту;
применшує переживання словами: «Не перебільшуй», «У всіх так», «Це дрібниці»;
змушує вас постійно виправдовуватися або доводити свою компетентність.
Іноді людина робить це несвідомо, повторюючи моделі спілкування, яких навчилася в дитинстві. Але незалежно від намірів наслідки для того, хто постійно стикається зі знеціненням, можуть бути однаково болісними.
Чому підтримувати інших буває складно?
Щиро радіти успіхам іншої людини можливо тоді, коли власна самоцінність не залежить від порівняння з іншими.
Якщо ж людина звикла оцінювати себе через конкуренцію, будь-яке чуже досягнення може сприйматися як загроза. Саме тому замість підтримки вона обирає критику або применшення чужих успіхів.
Коріння такої поведінки нерідко формується ще в дитинстві. Постійна критика, порівняння між дітьми, нестача безумовного прийняття або необхідність постійно доводити власну цінність можуть призвести до того, що вже в дорослому віці людина починає оцінювати себе лише через призму чужих успіхів і невдач.
Найнебезпечніше знецінення — власне
Іноді найбільшим критиком стаємо ми самі. Внутрішнє знецінення часто формується після тривалого досвіду критики або життя в середовищі, де любов і схвалення потрібно було заслужити. Людина перестає помічати власні сильні сторони, бо звикає концентруватися лише на недоліках.
Як реагувати на знецінення?
Насамперед не поспішайте виправдовуватися. Варто запитати себе: це конструктивний зворотний зв’язок чи спроба змусити мене засумніватися у собі?
Пам’ятайте, що конструктивна критика стосується конкретних дій, а не особистості. Вона допомагає вдосконалюватися, а не принижує.
Коли ви регулярно відчуваєте, що після спілкування з певною людиною ваша самооцінка погіршується, варто переглянути межі таких стосунків. Не менш важливо навчитися визнавати власні успіхи без потреби отримувати схвалення від усіх.
Якщо Ви постраждали від домашнього насильства або гендерної дискримінації, звертайтеся за консультацією та допомогою на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації:
📱116 123 або 0 800 500 335
Ця стаття стала можливою завдяки підтримці норвезького народу, наданій через Міністерство Закордонних Справ Норвегії (МЗС Норвегії) у рамках проєкту «Побудова гендерно інклюзивного відновлення разом з жіночим рухом України» (GEN-Відновлення). Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Ла Страда-Україна». Інформація, що представлена у цьому дописі не завжди відображає погляди МЗС Норвегії або Уряду Норвегії
English