Заява WAVE щодо виходу Туреччини зі Стамбульської Конвенції

Європейська мережа жінок проти насильства (WAVE) висловлює глибоке занепокоєння та засуджує рішення Президента Туреччини вийти з Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, також відому як Стамбульська Конвенція.

20 березня 2021 року Президент Туреччини підписав Указ Президента № 3718 про вихід з Конвенції. Указ був опублікований в Офіційному Віснику Республіки Туреччини о 02:00 за місцевим часом.

Такі дії в являють собою великий крок назад, особливо в той час, коли консолідовані міжнародні дії та зобов’язання щодо припинення насильства щодо жінок є важливими як ніколи. В той час як рівень насильства щодо жінок та дівчат у всьому світі вийшов на новий рівень унаслідок поширення пандемії COVID-19, надзвичайно важливо забезпечити захист життя жінок від насильства. Обмеження пересування, ізоляція та економічна незахищеність підвищують вразливість жінок до домашнього насильства в Європі та в усьому світі. Багато жінок були змушені залишатися в помешканні зі своїми кривдниками цілодобово, без перерви та доступу до служб підтримки, послуги яких також зазнали впливу чи стали недоступними внаслідок пандемії.

В Європі, де наголошується на гарантуванні захисту прав людини для всіх людей, де визнається необхідність захисту прав жінок та їх дітей, які стали жертвами насильства, є неприпустимим, що політична воля ставиться вище прав людини, і що державні суб’єкти можуть просто “відмовитись” від взятих на себе зобов’язань щодо боротьби з насильством щодо жінок.

Разом з іншими європейськими та міжнародними суб’єктами, мережа WAVE закликає Туреччину переглянути свій вихід з Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Стамбульська конвенція являє собою перший юридично зобов’язуючий документ, що створює всеосяжну законодавчу базу та підхід до боротьби з насильством щодо жінок, який спрямований на попередження насильства, захист постраждалих та притягнення до відповідальності кривдників. Відповідні стандарти базуються на стандартах, закріплених в Європейській конвенції з прав людини, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (Конвенція CEDAW), а також Загальних рекомендаціях та судовій практиці.

Конвенція встановлює мінімальні стандарти та заходи, які держави повинні вживати з метою ефективного реагування на випадки насильства щодо жінок та наголошує на зобов’язаннях держав старанно запобігати, розслідувати, карати та забезпечувати відшкодування щодо всіх актів насильства проти жінок. Відповідні аспекти також висвітлюються у судовій практиці Європейського суду з прав людини, наприклад у справі “Опуз проти Туреччини” від 2009 року. Європейський суд з прав людини визнав порушення Статті 2 (право на життя), Статті 3 (заборона катувань та нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) та Статті 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтями 2 та 3 Європейської Конвенції з прав людини. Справа «Опуз проти Туреччини» являє собою знакове рішення, оскільки воно було першим, коли Суд постановив, що гендерно зумовлене насильство є формою дискримінації жінок і що Туреччина має позитивні зобов’язання захищати право на життя жінок. Підтримка позитивного зобов’язання захисту жінок від насильства передбачає, з-поміж іншого,

політичні зобов’язання держави дотримуватися міжнародних та європейських інструментів, які захищають жінок та їхніх дітей від насильства, таких як Стамбульська конвенція.

Рішення Туреччини вийти з Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами є руйнівним, зважаючи на те, що насильство щодо жінок та вбивства жінок у Туреччині зростає. Більше того, криза пандемії COVID-19 має непропорційний вплив на жінок з моменту спалаху пандемії, зокрема кількість повідомлень про випадки насильства над жінками, домашнє та сексуальне насильство та феміцид різко зросла. Захист прав жінок та виконання міжнародних зобов’язань не повинні залишатися на політичний розсуд держави, а мають розглядається як міжнародне зобов’язання.

Мережа WAVE, що представляє 160 жіночих НУО в Європі, приєднується до Ради Європи, ООН Жінки та інших міжнародних суб’єктів, які закликають уряд Турецької Республіки продовжувати захищати та сприяння безпеці та правам усіх жінок та дівчат, дотримуючись зобов’язань щодо повної імплементації Конвенції.

Оригінал заяви (англ.)