Мова має значення: як комунікація формує ставлення до гендерної рівності

Ми рідко замислюємося над словами, які використовуємо щодня. Вони здаються звичними, нейтральними, такими, що просто передають інформацію. Але насправді мова – це не лише інструмент спілкування. Вона формує наше уявлення про світ, про ролі жінок і чоловіків.

Коли у новинах ми чуємо лише «директор», «міністр», «військовий», то підсвідомо уявляємо чоловіка. Коли ж з’являються слова «директорка», «міністерка», «військовослужбовиця», картина стає повнішою – вона починає відображати реальність, у якій жінки так само обіймають ці посади, беруть на себе відповідальність і ухвалюють рішення.

Саме тому про гендерно чутливу мову важливо говорити. Не для того, щоб «ускладнити» мовлення чи створити нові правила заради правил. А для того, щоб зробити видимими тих, кого роками не називали. Щоб слова відповідали дійсності. Щоб комунікація не підтримувала стереотипи, а сприяла рівності.

В українському контексті це питання має ще глибший зміст: ми переосмислюємо власну ідентичність та цінності. І мова – один із ключових інструментів цих змін. Вона або закріплює старі уявлення про «жіночі» й «чоловічі» ролі, або допомагає їх переглянути.

Тому розмова про гендерно чутливу мову – це розмова не лише про лінгвістику. Це розмова про повагу, справедливість і рівні можливості.

Застосування гендерно чутливої мови полягає не тільки в коректному використанні гендерної термінології відповідно до загально визначених та уніфікованих визначень, але й у застосуванні фемінітивів, уникненні сексизму, що веде до формування гендерно чутливого дискурсу в цілому.

Громадськість йде до загального використання фемінітивів і часто виносить це питання до обговорення як в широких колах, так і особистих. Тим часом Національна комісія зі стандартів державної мови зазначає: «Український правопис не вимагає обов’язкового утворення іменників на позначення осіб жіночої статі. Український правопис у частині 4 параграфа 32 тільки наводить перелік суфіксів, які можуть брати участь у творенні таких іменників»

Необхідність формування такого дискурсу є не лише українською проблемою – вона існує і в інших країнах з різними мовними системами. Саме тому вона проявляється на рівні міжнародних організацій, зокрема Організація Об’єднаних Націй та Рада Європи, які розробляють рекомендації щодо недискримінаційної комунікації.

Чому гендерно чутлива мова важлива?

Це вияв справедливості та поваги.
Називаючи людину відповідно до її ідентичності – використовуючи, наприклад, фемінітиви на кшталт «директорка», «викладачка», «військовослужбовиця» – ми визнаємо її професійну та соціальну суб’єктність. Ім’я та форма звертання мають значення: вони або підтверджують присутність людини, або знецінюють її роль.
Це інструмент реалізації принципу гендерної рівності.
Гендерна рівність – це не лише про формальне закріплення прав, а й про реальні умови для їх реалізації. Мова формує суспільне уявлення про те, хто може бути лідеркою, науковицею, військовою чи політикинею. Якщо у публічному просторі жінки лінгвістично невидимі, це впливає і на сприйняття їхніх можливостей.
Це спосіб уникнення стереотипів.
Традиційні мовні конструкції часто відтворюють застарілі уявлення про «жіночі» та «чоловічі» ролі. Гендерно чутлива мова дозволяє уникати формулювань, які автоматично асоціюють певні професії чи характеристики лише з однією статтю.
Це засіб візуалізації жінок у суспільному житті.
Особливо це важливо у сферах, де жінки історично недопредставлені, зокрема у секторі безпеки та оборони. Коли в інформаційному просторі з’являються слова «офіцерка», «снайперка», «командирка підрозділу», це не просто мовна інновація – це відображення реальної участі жінок у процесах.
Це напрям розвитку сучасної української мови.
Поява нових лексем – передусім фемінітивів – є свідченням соціальних змін. Мова реагує на трансформації в суспільстві, і її розвиток є природним процесом. Сучасна українська мова демонструє здатність гнучко відображати нові реалії та соціальні ролі.
Це маркер ціннісного вибору.
В умовах повномасштабної війни питання мови набуває додаткового символічного значення. У росії використання фемінітивів у російській мові офіційно визнається проявом «екстремізму», що свідчить про ідеологічний характер мовної політики. Натомість для України гендерно чутлива мова є частиною демократичного та правозахисного курсу держави, що підкреслює відмінність цінностей і суспільних орієнтирів.
Це інструмент гендерно чутливих комунікацій.
Комунікація державних органів, медіа, громадських організацій, освітніх закладів формує суспільні норми. Якщо в офіційних повідомленнях, документах, новинах використовується гендерно чутлива мова, це поступово закріплює нові стандарти взаємоповаги та інклюзивності.
Це інструмент протидії сексизму та дискримінації.
Сексизм часто маскується під «звичні формулювання» або «традицію». Проте саме через буденні мовні практики відтворюється нерівність. Усвідомлене використання гендерно чутливої мови зменшує ризик приниження, стереотипізації та виключення.

Мова як простір змін

Комунікація не є нейтральною. Вона або підтримує існуючі ієрархії, або сприяє їх перегляду. Коли ми змінюємо слова – ми поступово змінюємо й рамки мислення.

Гендерно чутлива мова – це не про «моду» чи «формальність». Це про створення простору, в якому кожна людина є видимою, визнаною та рівною у своїй гідності.

Спочатку застосування фемінітивів може здаватися незвичним і змушувати подумати, як правильно сказати. Проте мова – явище соціальне, і як будь-яке соціальне явище перебуває в постійному розвитку, оновленні й модернізації. Те, що вчора видавалося незмінним каноном, сьогодні з легкістю набуває нових форм.

У підсумку, мова має значення не лише як засіб передачі інформації, а як механізм формування суспільних норм і цінностей. І саме від того, які слова ми обираємо сьогодні, залежить те, яким буде наше суспільство завтра.

Ця стаття стала можливою завдяки підтримці норвезького народу, наданій через Міністерство Закордонних Справ Норвегії (МЗС Норвегії) у рамках проєкту «Побудова гендерно інклюзивного відновлення разом з жіночим рухом України» (GEN-Відновлення). Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Ла Страда-Україна». Інформація, що представлена у цій статті не завжди відображає погляди МЗС Норвегії або Уряду Норвегії.